Чем владеет скандальный намесник Павел и митрополит Александр

А вийшло так, що, ділянку Береговенка поділили між собою два відомих священики УПЦ МП, побудувавши на її місці розкішні будинки за адресою Землянська 10 та 10-А. Власником 10-го будинку після смерті Сабодана у 2014 році став його секретар – митрополит Олександр ( у миру – Драбинко Олександр Миколайович), а будинок 10-А належить Лебедю Петру Дмитровичу.

Свій початок ця історія бере ще наприкінці 90-х років, коли після смерті матері киянин Віктор Семенович Береговенко стикнувся з проблемами приватизації  своєї ділянки, яка належала його родині ще з 1913 року.  Береговенко в свою чергу припустився помилки, не вступивши вчасно в спадщину. Але у 1997 році Печерський районний суд визнав Віктора Семеновича єдиним спадкоємцем домоволодіння та ділянки, хоча за 3 роки кардинально змінив своє рішення.

Після підпалу ділянки невідомими особами у 2000 році раптово виявилося, що з 28-го грудня 1999 року вона приватизована рішенням Київради на користь Сабодана Віктора Маркіяновича та Лебедя Петра Дмитровича. Той момент став точкою відліку нескінченних судових розглядів, які завжди поверталися до всім відомого своєю корумпованістю Печерського районного суду, який, незважаючи на те, що Закон та безліч експертиз незалежних інстанцій були на боці Береговенка, непохитно відстоював інтереси його опонентів.

Варто зазначити, що всі апеляційні скарги Віктора Семеновича не були навіть розглянуті через «випадкові» зникнення квитанції на оплату держмита в сумі 4,5 грн, які тривали до закінчення термінів подання на апеляцію. Тоді Віктор Семенович за 7 років судових розглядів звертався до мера Києва та безпосередньо до Сабодана,  потім до Кучми та Ющенка, але все було марним, окрім звернення до митрополита Володимира, реакція якого була негайною. Він почав вимагати у Печерського суду виконавчий лист, незважаючи на наявні шанси розгляду справи у вищих судових інстанціях.

Як писали раніше ЗМІ, незважаючи на хід судових рішень, Віктор Семенович почав приводити до ладу підпалений будинок, що зовсім не узгоджувалося з планами його опонентів. Вже в листопаді 2003 року відновлений будинок був знесений бульдозерами, що поклало початок будівництву супер-будинків для Сабодана та Лебідя.

Судові суперечки щодо цієї справи закінчилися у 2007 році у зв’язку зі смертю адвоката Береговенка. Потім, як розповів Віктор Семенович «Ні корупції», в нього не вистачило здоров’я, щоб продовжувати боротьбу за своє родове гніздо. Адже за 7 років пошуків справедливості він переніс не один серцевий напад.

Сусіди ділянки бачили Сабодана  там лише один раз, у 2000 році, коли він приїхав освятити свій черговий «подарунок» від влади, якими він та його колега Лебідь не звикли нехтувати.

Зокрема Лебідь за постійні вислуги перед владою кожного дня народження отримував у подарунок від чиновників новий автомобіль, що ставало одним із приводів для критики його журналістами. Поміж інших приводів була його участь у виборах до Верховної ради України в списках Партії регіонів. Проте це пояснює «освячення» кабінету Азарова, схвалення Лебедем розгону Майдану Беркутом та порівняння Януковича з Ісусом Христосом під час Євромайдану. Неабияка красномовність намісника проявлялася у його реакції на запитання журналістів, що стосувалися його розкішних звичок в житті, коли він прямим текстом посилав, проклинав та погрожував журналістам Божим судом, називаючи їх «душевнохворими» та «невєждами».

На даний момент на місці ласого шматка землі на горі Мічурина є  дві ділянки по 10 соток кожна. За даними Кадастрової карти, ділянка за адресою Землянська, 10 загальною площею 0.1002 га з 2013 року зареєстрована на Драбинка Олександра Миколайовича. В той час як будинок за цією самою адресою загальною площею 545,2 кв м, з яких 154,3 – житлові, згідно з відомостями Держреєстру прав власності на нерухоме майно, належить Драбинку з 2012 року.

Земельна ділянка за адресою Землянська, 10-А площею 0.1003 га зареєстрована на Лебедя Петра Дмитровича, але відсутня інформація щодо дати реєстрації.

За даними реєстру прав власності на нерухоме майно, власником житлового будинку загальною площею 546,2 кв м, з яких 104 – житлові, за адресою 10-А є намісник Лаври Павло з 22 грудня 2015 року.

За словами місцевих жителів, будинок 10 відвідується лише обслуговуючим персоналом раз на пів року, в той час як у 10-А приїжджають господарі значно частіше.

Зараз Віктор Семенович Береговенко із жалем згадує цю історію, яка забрала в нього 7 років життя та зрештою завершилася не на його користь.

Історія з Береговенком закінчилася у 2007 році, але проблема з землею на горі Мічурина залишається й надалі актуальною. Район Звіринецьких печер зі всіма його краєвидами досі є ласим шматком для багатьох охочих.

Пристрасті навколо цієї землі не тільки не вщухли, але й запалали із новою силою. Щоб дізнатися, що зараз відбувається на скандальній ділянці, я поїхала прямо за її адресою. Потрапивши туди, помічаєш, що поміж усіх розкішних маєтків того району подекуди стоять звичайні будинки, які, як здається, аж ніяк не вписуються в загальну картину побаченого.

Як виявилось, ці будинки належать корінним мешканцям району (таким самим як Віктор Семенович), яких ще, в прямому сенсі цього слова, не встигли звідти вижити.

Варто зазначити, що поява журналіста в районі спантеличила місцевих охоронців, які ніби не навмисне намагалися стежити за кожним моїм кроком. Тоді, поспілкувавшись із колишніми сусідами Віктора Семеновича, я дізналася досить шокуючу інформацію. Одна з місцевих мешканок – Любов розповіла, що приклад з ділянкою Береговенка є вже багаторічною нормою життя тієї місцевості – таким чином вже вижили з законної землі не одну родину.

За словами Любові, її земельна ділянка вже пережила вирубку саду 3 роки тому та підпал будинку влітку 2015. Як доказ вона показала одне з смс-повідомлень з погрозами, які періодично приходять їй на телефон. Зміст цього повідомлення – попередження про майбутні наслідки для здоров’я Любові та її родини у разі прийняття «неправильного» рішення щодо долі ділянки.  

Варто зазначити, що після звернення до місцевого районного відділу міліції справа не зрушилася аж ніяк. Любов розповідає, що в міліції лише зробили дзвінок за номером, з якого надійшли погрози, та після того, як не отримали відповідь, навіть не захотіли відкривати кримінальну справу.

Тобто, мати власність неподалік від Лаври поряд з великими маєтками деяким «рабам Божим» досить небезпечно.

Анастасія Шепєлєва, для “Ні корупції!”