Обстоятельства земельной аферы на миллиард достиги всеукраинского масштаба
Речь о бесплатной передаче Киеврадой 147 га земли Биличанского леса олигарху-регионалу Василию Хмельницкому
Як відомо, після Майдану активісти через суд домоглися визнання рішення Київради часів Черновецького незаконним і повернення вкраденої території місту. Однак 4 лютого цього року «вмотивовані» судді Вищого господарського суду України скасували законні рішення попередніх інстанцій, чим фактично легалізували крадіжку землі вартістю в понад 1 мільярд гривень, повернувши землю Хмельницькому.
У ході прес-конференції народний депутат України від партії «Свобода» Юрій Левченко, який від самого початку брав активну участь у цій справі як захисник прав столичної громади, повідомив, що за час свого перебування на посаді міський голова Віталій Кличко всіляко лобіював інтереси Василя Хмельницького.
«У судах першої інстанції юристи Кличка прямо виступали на боці забудовника і були проти повернення дорогоцінної землі місту. Після того, як ми здійняли скандал із цього приводу, юристи взагалі перестали ходити в суди. Кличко навіть не виконав окремої ухвали суду про обов’язкову явку представника Київради на судове засідання як відповідача у справі.
Мер настільки очевидно лобіював інтереси «регіонала» Хмельницького, що навіть після того, як ми виграли суд апеляційної інстанції і де-юре повернули дорогоцінну землю місту, Кличко підписав розпорядження про направлення 330 мільйонів гривень з міського бюджету для прокладення дороги під приватний проект олігарха Bionic Hill у Біличанському лісі». Нардеп пояснює ці дії мера тим, що скандальні 147 га має забудовувати фірма Ігоря Ніконова – колишнього першого заступника, а тепер радника Кличка.
Своєю чергою, правозахисник Олександр Дядюк зазначив, що у першоджерел цієї афери стояла «легендарна» у певних колах особа, людина, яка перетворила українську армію на конвеєр отримання надприбутків – В’ячеслав Кредісов, заступник міністра оборони Анатолія Гриценка.
Відома журналістка, захисниця Біличанського лісу Ірина Федорів нагадала, що з метою унеможливити вирубку дорогоцінного лісу активісти домоглися включення його до національного природного парку. Федорів також зазначила, що в 2010 році заступник Гриценка, не маючи жодного відношення до селища Коцюбинське, балотувався на посаду його селищного голови. Причина – поряд із селищем мали реалізовувати проект Хмельницького, під який він і відвів землю.
Блогер Володимир Тищенко навів факти корупції з боку міністра оборони Анатолія Гриценка, який направив два листа на Київраду і Черновецького про відмову від 147 га під військовою частиною.
«Після того, як на підставі листів Гриценка Київрада безкоштовно віддала землю олігарху Хмельницькому, міністр їх швидко відкликав. Він це зробив, бо підписавши їх, скоїв злочин, оскільки не мав права особисто відмовлятися від землі під військовою частиною – це є компетенцією Кабінету Міністрів України. Коли це було встановлено, суд направив окрему ухвалу в Генпрокуратуру і ГПУ порушила кримінальну справу за статтею 364 КК України. Тепер за зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, екс-міністра можуть позбавити волі на строк від трьох до шести років».
За словами блогера, крім цього Гриценко заробив іще на одну статтю, оскільки вже доведено – його листи були підписані заднім числом. У двох листах за підписом міністра про відмову від землі від 25.07.2006 вказана назва вулиці Пономарьова, 1-А, якої на той момент узагалі не існувало. Ця вулиця з’явилася на мапі Києва і отримала свою назву лише 8 місяців потому.
«На підписання і реєстрацію листів Гриценка заднім числом вказує ще й те, що на них відсутні штрих-коди, які завжди ставлять при реєстрації всіх листів за підписом міністра в адміністративному департаменті Міноборони. Фальшування документів відбувалося настільки бездарно, що навіть листи Гриценка на Київраду і Черновецького мають один і той самий вихідний номер».
Попри очевидний супротив влади, активісти збираються оскаржувати «куплені» рішення касаційних інстанцій у Верховному суді України та звернуться до Національного бюро розслідувань, щоби, за їхніми словами, продажних суддів притягнули до відповідальності.